Квінз – найбільш етнічно різноманітна частина США. Тут проживає величезна кількість людей не лише різних національностей і віросповідання, а й сексуальної орієнтації. Тож не дивно, що з 1993 року в першу неділю червня у Квінзі проводять Queens Pride Parade. Це другий найстаріший прайд-парад у Нью-Йорку, він надихнув на створення подібних заходів у Брукліні та Бронксі. Докладніше далі на queenski.com.
Створений у відповідь на вбивство
У 1992 році активісти Деніел Дромм і Маріца Мартінез заснували Комітет лесбійських і гей-прайдів Квінза. Комітет зібрав кошти для першого параду Queens Pride Parade у 1993 році, аби заявити про права людей нетрадиційної орієнтації і вшанувати пам’ять Хуліо Рівери.
Рівера, 29-річний бармен, проживав у районі Джексон-Гайтс. 2 липня 1990 року його друг Алан Сак знайшов Хуліо зарізаним у шкільному дворі. Поліція спершу класифікувала це вбивство як пов’язане з наркотиками, а саме розслідування було доволі поверхневим. Обурена сім’я Рівери зв’язалася з групами, спрямованими на боротьбу зі зростанням кількості нападів проти представників ЛГБТК+. Разом вони організували віче, яке відбулося 18 серпня 1990 року.
Спільнота домоглася, аби адміністрація мера Девіда Дінкінса визнала сплеск упереджених злочинів проти ЛГБТК+ у Нью-Йорку. Крім того, міському голові була запропонована винагорода за інформацію про вбивство Рівери. У листопаді 1990 року поліція нарешті заарештувала трьох членів вуличної банди. Вбивство Рівери стало першим визнаним злочином на ґрунті ненависті проти геїв у штаті Нью-Йорк. Як засвідчив один із нападників, Ріверу вбили через його сексуальну орієнтацію, вважаючи, що суспільство не оплакуватиме гея.
Деніел Дромм, піонер руху за права ЛГБТК+ у Квінзі, після цього інциденту відкрито заявив, що є геєм. Тоді він працював учителем державної школи. Маріца Мартінез, американка кубинського походження родом із Маямі, однією з перших латиноамериканок відкрито заявила, що є лесбійкою.
Тож Queens Pride Parade – відповідь на вбивство Хуліо Рівери та на гомофобні протести 1992 року. Тоді містяни виступили проти ідеї залучення геїв і лесбійок у навчальну програму Children of the Rainbow, яка була розроблена, щоби навчити дітей терпимості до різних представників спільноти.
Для організації параду знадобилася підтримка місцевих гей-барів. Пізніше Деніел Дромм згадував, що деякі власники барів не відразу погодилися долучитися до параду, оскільки хвилювалися, що дорого заплатять за відкриту позицію. До слова, у 2010–2021 роках Дромм був членом Міської ради Нью-Йорка та прославився як невтомний захисник потреб громади.
Успішний дебют
Вперше Queens Pride Parade відбувся 6 червня 1993 року, у неділю. У ньому взяло участь приблизно 10 000 людей. У супроводжувальному сценічному шоу виступали дреґ-квіни – чоловіки, які одягаються в одяг, притаманний протилежній статі, і поводяться надто жіночно. Зазвичай їхній образ доповнюють виразний макіяж і великі вії. Насамперед дреґ асоціюють із геями та гей-культурою. Крім того, до параду долучилися трансгендери, які попередньо зібрали багато грошей для популяризації заходу в гей-барах, де вони регулярно розважалися.
Тоді парад очолив клуб мотоциклісток Sirens Women’s Motorcyle Club. Парад вшановував Жанну Менфорд (вчительку та активістку, яка співзаснувала організацію групи підтримки PFLAG, що об’єднує членів сімей лесбійок, геїв, бісексуалів, транссексуалів та їхніх друзів); Тома Дуейна (першого відкритого гея-члена Сенату штату Нью-Йорк) та Дебору Ґлік (першу відкриту лесбійку, обрану до Легіслатури штату Нью-Йорк).
Коли парад проминув місце, де був убитий Хуліо Рівера, учасники маршу зупинилися на хвилину мовчання. Другою хвилиною мовчання вшанували пам’ять людей, які померли від СНІДу.
Марш рівності
Місія Queens Pride Parade – підвищувати видимість ЛГБТК+ спільноти, зокрема лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. Учасники ходи вимагають толерантного ставлення до всіх, захисту прав людини і громадянської рівноправності, незважаючи на сексуальну орієнтацію.
Щороку хода приваблює понад 40 000 людей. Гучна музика заполоняє вулиці Квінза, залучаючи до святкування представників усіх верств суспільства. Культурну програму забезпечують співаки, гумористи, танцювальні колективи.
У день параду ви знайдете різноманітні унікальні товари в кіосках і наметах, а ще численні громадські та соціальні стенди. Спокусливі аромати наповнюють повітря, створюючи апетитну атмосферу, яка здатна заманити навіть найвибагливіших гурманів.
Сім’ї з дітьми, закохані пари та групи друзів гуляють гамірними вулицями, підтримуючи представників нетрадиційної орієнтації. Деякі місцеві підприємства прикрашають вітрини своїх магазинів у всіх кольорах веселки, гордо демонструючи свою підтримку спільноті.
Загалом, Queens Pride Parade – це час святкування, спілкування та розширення можливостей, де можна знайти необхідні для себе ресурси та побудувати значущі зв’язки.