Расселл Сіммонс починав свій шлях як хіп-хоп продюсер і зрештою потрапив на вершину музичного бізнесу. Він побудував цілу бізнес-імперію із запису музики, а ще створення фільмів, одягу та організації спеціальних подій на Бродвеї. Ім’я продюсера було синонім успіху, поки його не заплямували звинувачення в сексуальному насильстві від десятків жінок. Докладніше читайте далі на queenski.com.
Ранні роки
Сіммонс народився 4 жовтня 1957 року у Квінзі в сім’ї шкільного адміністратора та працівниці Департаменту парків і зон відпочинку Нью-Йорка. У підлітковому віці хлопець захопився наркотиками та став членом вуличної банди. Сіммонс покінчив зі злочинним способом життя після того, як вбили одного з його товаришів.
У 1977 році Расселл почув сети клубного диджея Едді Чіби, після чого зрозумів, що хоче пов’язати кар’єру з хіп-хопом. Познайомив Сіммонса зі світом музики Роберт «Роккі» Форд-молодший – журналіст і продюсер. На останньому курсі коледжу Сіммонс залишив навчання, щоби працювати промоутером музичних шоу. Ніхто не відвідав його перше видовище, через що розлючений батько закликав Расселла повернутися в коледж. Підтримкою в складний період стала мама, вона таємно від батька дала синові 2000 доларів.
Завдяки цій позиції Сіммонс міг управляти власною продюсерською компанією Rush Productions. Тоді він продюсував Куртіса Блоу. Він став першим комерційно успішним репером у світі та першим, хто підписав контракт із великим звукозаписним лейблом.
У 1981 році Сіммонс, його молодший брат та двоє друзів заснували хіп-хоп гурт Run–D.M.C. Це один із найвпливовіших реп-колективів у історії хіп-хопу. Run–D.M.C. – також перший реп-гурт, якому вдалося видати альбом, що отримав золоту сертифікацію та номінуватися на премію «Греммі». Крім того, колектив першим у своєму жанрі випустив платинову й мультиплатинову платівки. Учасники Run–D.M.C. задавали й модні тенденції. Їхні фірмові чорні капелюхи, чорні джинси й футболки, золоті ланцюжки та кросівки «Адідас» розпочали революцію вуличної моди.
На відміну від багатьох інших тогочасних гуртів, Run–D.M.C. зберігав міське звучання, а не намагався сформувати образ рок- та R&B-зірок. Це, а також хороші тексти й ритми посприяли успіху колективу.
«Магнат репу»
У 1984 році Сіммонс познайомився з фанатом панк-року Ріком Рубіном. Разом вони створили студію звукозапису Def Jam Productions. Американська телерадіомережа CBS погодилася розповсюджувати записані цією студією альбоми.
У наступні чотири роки Сіммонс та виконавці, яких він продюсував, отримали неабияку популярність. Серед них – гурт, що створював музику в стилі репкор, Beastie Boys; перший секс-символ хіп-хопу LL Cool J; гурт, який висвітлював проблеми афроамериканців, Public Enemy; репер Slick Rick. Сіммонс організовував фестивальні тури для хіп-хоп виконавців, доносячи їх звучання новій аудиторії по всіх Штатах. У 1985 році газета «Волл-стріт джорнел» назвала Расселла «магнатом репу». Наприкінці 1980-х років Рубін залишив Def Jam Productions.
Інша діяльність
Досягши неабиякого успіху на музичній сцені, Расселл переїхав до Голлівуду. На початку 1990-х разом з теле- й кінорежисером Стеном Латаном він створив телепрограму за участю коміків Def Comedy Jam. Багато учасників згодом стали справжніми зірками, наприклад комедійні актори Мартін Лоуренс (знімався у фільмах «Погані хлопці», «Дім великої матусі» тощо) чи Крістофер Такер (найвідоміший роллю детектива в трилогії «Година пік»).
Сіммонс також став продюсером трагікомедії «Божевільний професор» з Едді Мерфі в головній ролі. Фільм про спокійного й доброзичливого професора, який, страждаючи від насмішок через надмірну вагу, намагається винайти препарат, що дозволить легко худнути.
У 1992 році Сіммонс спробував свої сили і в модній індустрії. Тоді він запустив бренд одягу Phat Farm, що прославився сміливим і барвистим дизайном, який поєднував культуру хіп-хопу та класичний стиль преппі (повторює або нагадує одяг учнів, які готуються до вступу до класичних коледжів або приватних шкіл). Незабаром дружина Расселла Кімора Лі створила жіночу лінію цього бренду.
У 2002 році Сіммонс представив Def Poetry Jam – телесеріал про поезію перформансу – вірші, написані спеціально для виступу або зімпровізовані перед аудиторією. За організацію виступів у бродвейських театрах Сіммонс отримав премію «Тоні».
Долучився продюсер і до політичних справ, сформувавши Hip-Hop Summit Action Network – мережу, що бореться за соціальну й економічну справедливість серед молоді. Протягом усієї кар’єри Сіммонс постійно підкорював нові вершини, завжди залишаючись вірним корінням хіп-хопу.
Скандал і крах кар’єри
У 2017 році понад десяток жінок у межах руху #MeToo звинуватили Расселла Сіммонса в домаганнях, зґвалтуваннях або сексуальному насильстві в період між 1988 і 2014 роками. Наприклад, модель Кері Клауссен Халігі заявила про пережите зґвалтування на очах у голлівудського режисера Бретта Ратнера в 1991 році, коли їй було всього 17 років.
Після таких інкримінацій продюсер залишив бізнес і філантропію й дав інтерв’ю In Depth with Graham Bensinger. Расселл намагався спростувати звинувачення, хоча й не надто переконливо. Він заявив, що пройшов 9 перевірок на детекторі брехні, однак не уточнив, яка саме організація перевіряла його слова на правдивість. Сіммонс звернувся до чотирьох жінок, які висунули йому звинувачення, проте вони продовжили відстоювати свою позицію.
Нові заяви про пережите насильство ще кілька жінок виголосили у 2018 році. Наприклад, режисерка Дженніфер Яросик подала на Сіммонса позов до суду, вимагаючи 5 млн доларів за зґвалтування. За її словами, це сталося в будинку Расселла в Лос-Анджелесі у 2016 році. Після інциденту Яросик сказала, що пережила надзвичайний емоційний стрес.
Коли кількість звинувачень почала стрімко зростати, Сіммонс вирушив на Балі. В Індонезії продюсер займався йогою, називаючи себе «християнином-йогом». У 2020 році вийшов документальний фільм On the Record про злодіяння Расселла проти жінок. Більшість екранного часу присвячена історії музичної продюсерки Дрю Діксон, яка розповіла, що Сіммонс зґвалтував її у своїй квартирі.
У 2023 році колишня дружина Сіммонса Кімора звинуватила його в насильстві щодо неї та дочок. Вона також сказала, що є головним опікуном сім’ї, оскільки Сіммонс перестав забезпечувати дітей фінансово. Дочка Аокі також заявила, що батько погрожував і знущався над її сестрою, залякував її тощо. Крім того, він переслідував бабусю Аокі в нічний час.
Пізніше Кімора поділилася з підписниками в соцмережах деталями про шкідливі дії її колишнього чоловіка. Вона продовжила наголошувати, що образлива поведінка Расселла вийшла з-під контролю, зважаючи на погрози, брехню, тактику залякування тощо. Пізніше того ж дня Сіммонс вибачився перед своїми дітьми в соцмережі, запропонувавши їм «бути розслабленими».
До слова, Сіммонс і Кімора Лі познайомилися в листопаді 1991 року, коли їй було 16 років і вона ще навчалася в школі. Расселл старший за неї на 18 років. У 2008 році подружжя офіційно розлучилося. Кімора Лі – модель, бізнес-леді, модельєрка, венчурна капіталістка, телеведуча тощо.