Мартін Скорсезе – один із найвидатніших режисерів в історії кінематографа. Більшість його фільмів доволі похмурі й часто жорстокі, а їхня технічна досконалість поєднується з бездоганною акторською грою. Створені ним стрічки напрочуд реалістичні: у них багато насильства, оголених сцен та матюків. Докладніше про генія читайте далі на queenski.com.
Хворобливий у дитинстві
Мартін Скорсезе народився 17 листопада 1942 року у Квінзі в сім’ї прасувальника одягу і швачки. Крім того, обоє батьків займалися акторською майстерністю. Починаючи з 3 років, хлопець хворів на астму, через що тижнями сидів удома. Аби якось розважити сина, батьки водили його до кінотеатрів, він також проводив багато часу за переглядом фільмів у своїй кімнаті. Саме тоді в Мартіна розвинулася любов до кінематографа.
Оскільки подружжя Скорсезе сповідувало католицизм, Мартін планував стати священником. Із цією метою він вступив до духовної семінарії, але згодом залишив її заради навчання в Нью-Йоркському університеті, де вивчав англійську мову, літературу та кінематографію. У студентські часи він створював різноманітні стрічки – від іноземної класики до голлівудських мюзиклів.
Дружба з де Ніро
У 1967 році Скорсезе зняв свій перший повнометражний фільм – чорно-білу стрічку – Who’s That Knocking at My Door. Цю роботу побачив і похвалив на Чиказькому міжнародному кінофестивалі критик Роджер Еберт. У 1970 році він зняв менш відомий документальний фільм про протести проти В’єтнамської війни – Street Scenes.
Під час фільмування «Злих вулиць» 1973 року Скорсезе подружився з актором Робертом де Ніро. Ця дружба переросла в плідну співпрацю: актор отримував головну роль ледь не в кожному легендарному фільмі Мартіна. До слова, саме драма «Злі вулиці» зробила режисера відомим, ставши відправним пунктом у його успішній кар’єрі.
Загалом, у фільмах Скорсезе можна часто побачити уповільнену зйомку (slow motion), багато стоп-кадрів, камео (короткі появи якихось знаменитостей). У його роботах нерідко порушуються теми релігії та політичної корупції.
8 найкращих фільмів режисера
- «Славні хлопці» 1990 року – це, поза сумнівом, найкраща робота Скорзесе та один із найкращих фільмів про бандитів усіх часів. Гангстерська драма дає глибокий погляд на внутрішню роботу мафії та наслідки злочинного життя, а в основі її сюжету – реальна історія Генрі Гілла – американського гангстера, який тісно співпрацював із мафіозною сім’єю Луккезе. Гілл брав участь у двох пограбуваннях Міжнародного аеропорту імені Джона Кеннеді.
Цікаво, що Скорсезе використав власний життєвий досвід для початку фільму. На перших хвилинах ми бачимо молодого Генрі, який дивиться зі свого вікна на гангстерів. Так само в дитинстві, страждаючи від хронічної астми, спостерігав за подіями на вулиці режисер.
- «Скажений бик» – біографічна спортивна драма 1980 року. Фільм є адаптацією мемуарів колишнього чемпіона світу з боксу Джейка Ламотти та розповідає про кар’єру спортсмена і його бурхливе особисте життя. Цікаво, що ідея його створення належить Роберту де Ніро. Коли режисер потрапив у лікарню, актор приніс другові автобіографію призера Джейка Ламотти. Скорсезе зрозумів, що майбутня стрічка буде не про бокс, а про людину, доведену до самознищення, тому погодився. Це, безумовно, один із найкращих фільмів 1980-х років. Він змушує задуматися про насильство як поза рингом, так і всередині нього. Фільм також дає своєрідний алгоритм на шляху до самоприйняття.
- «Ірландець» – драма 2019 року про мафіозі Френка Ширана на прізвисько «Ірландець», який вбив 25 гангстерів. Фільм змушує замислитися про наслідки злодійського життя. Його перегляд спричиняє тривалий викид адреналіну. Стрічка отримала широке визнання критиків, які, серед іншого, похвалили Скорсезе за режисуру.
- «Таксист» – психологічний трилер 1976 року. Він розповідає історію таксиста Тревіса Бікла – колишнього армійського службовця. Робота в таксі не приносить великого задоволення, тож він знаходить відраду в дівчині Бетсі, однак їхні стосунки швидко завершуються. Згодом Бікл перемикає увагу на юну повію Айріс: він прагне врятувати дівчину від сутенера. Під час зустрічі з її клієнтом-бізнесменом Бікл задумується про насильство заради «очищення від зла». Внутрішні демони провокують його мстити з відомих тільки йому причин.
«Таксист» – це історія про хвору людину, душевно-емоційний стан якої вдало передав Скорсезе – від початкового кадру в таксі до кульмінаційної сцени вбивства. Фільм назвали одним із найкращих кінострічок усіх часів легендарні режисери Квентін Тарантіно й Асгар Фархаді.
- «Епоха невинності» – історична романтична драма 1993 року. Успішний юрист Ньюленд Арчер заручений із доброчесною дівчиною Мей Велланд. Вищі суспільні кола захоплено спостерігають за цим союзом, однак все змінює приїзд кузини Мей – графині Еллен Оленської. Вона має намір розлучитися з польським графом. Згодом Ньюленд розуміє, що закохався в цю жінку. За найкращу режисуру Скорсезе був номінований на «Оскар». Фільм запам’ятався глядачам величезною кількістю показаних поранень ножем.
- «Злі вулиці» – драма 1973 року про життя молодих мафіозі в італійських кварталах Нью-Йорка. Цією картиною Скорсезе заявив про себе як режисера з незрівнянним вмінням вдало показувати своїх героїв.
- «Вбивці квіткової повні» – епічний вестерн-кримінальна драма 2023 року. Фільм розповідає про розслідування ФБР в 1920-х роках в індіанському поселенні, де було відкрито родовище нафти. Відкриття збагатило місцевих жителів, але за нього вони поплатилися життями. ФБР відправляє туди агентів під прикриттям з метою розкрити вбивства.
Потужний акторський склад (Леонардо ді Капріо та Роберт де Ніро), сильний сюжет і майстерна режисерська робота Скорсезе забезпечили успіх стрічці. Якщо більшість кінематографістів перетворили би фільм на історію про героїзм службовців ФБР, то Скорсезе зосередився на історії кохання між Ернестом Буркгартом та його дружиною Моллі. «Вбивці квіткової повні» – суміш історії, насильства, романтики та драми.
- «Король комедії» – чорна комедія 1982 року. За сюжетом, Руперт Папкін думає, що він геніальний гумористичний оповідач і вирішує стати коміком. Якось він потрапляє до автівки свого кумира – телезірки Джері Ленґфорда. Ленґфорд обіцяє Руперту оцінити його виступ. Однак, коли він приходить на зустріч, працівники офісу Ленґфорда не пускають Руперта.
Тоді Папкін зважується на авантюрний план. Разом із напарницею він викрадає Ленґфорда, вимагаючи за його звільнення можливість виступити на шоу. Керівництву телекомпанії не залишається нічого, окрім як виконати умови лиходіїв. Це один із найвеселіших фільмів Скорсезе, жарти якого містять елементи приниження й агресії, що притаманно для чорної комедії.
Жінки Скорсезе
5 офіційних дружин, великий список коханок і численні романтичні зв’язки з акторками – коротко про особисте життя режисера. У 1965 році Скорсезе одружився з Ларейн Марі Бреннан. У пари народилася дочка. Шлюб протривав 6 років. У 1976 році Скорсезе одружився з письменницею Джулією Кемерон. Вона народила режисеру другу доньку. Пара розлучилася всього лише після року спільного життя. Джулія пішла від Мартіна вагітна, коли він без тями закохався в Лайзу Міннеллі.
Третя законна дружина Мартіна – акторка Ізабелла Росселліні, з якою він прожив 4 роки. Цей шлюб нагадував тропічний ураган. Творець кіно дуже ревнував дружину, зачиняв її вдома та навіть найняв детектива, аби той стежив за жінкою. Наступною обраницею Скорсезе стала кінопродюсерка Барбара де Фіна. Їхній шлюб тривав із 1985 до 1991 року. Через 8 років Мартін нарешті створив міцний союз, одружившись із телепродюсеркою Гелен Морріс. Вони стали батьками доньки та прожили разом понад 20 років.