Дон Ріклз прославився різким гумором, який значною мірою покладався на рекламні образи й культурні стереотипи. Його жарти не можна назвати типовими: комік відверто глузував із власних слухачів. Однак, навіть використовуючи образливі прийоми, він завоював прихильність мільйонів людей. За понад 60 років на сцені, телебаченні й у кіно Ріклз став улюбленою фігурою в індустрії розваг. Докладніше про «Короля образ» читайте далі на queenski.com.
Геніальний комік
Дон Ріклз народився 8 травня 1926 року у Квінзі в єврейській сім’ї. Дон змалку розвинув дотепність і сарказм. Після виповнення повноліття, у роки Другої світової війни, він відправився на військову службу на Філіппіни. У 1948 році Ріклз закінчив Американську академію драматичного мистецтва.
Не знайшовши роботи в акторському ремеслі, Дон забезпечував себе продажем вживаних автомобілів, страхуванням життя та косметикою. У 1953 році він переїхав до Лос-Анджелеса, де отримав епізодичні ролі на телебаченні. Паралельно Ріклз організовував у нічних клубах стендап-комедії – гумористичні виступи перед живою аудиторією.
Помітивши, що кепкування зі слухачів спричиняє більше сміху в залі, ніж заздалегідь написані жарти, Ріклз зробив образливу комедію своїм фірмовим стилем. Незважаючи на те, що різкі висловлювання часто зосереджувалися на зовнішності чи расовій або етнічній приналежності, глядачі захоплювалися дотепністю коміка. Через це сатирика прозвали «Королем образ».
Наприкінці 1950-х років фанатами Ріклза стали численні знаменитості. Одним із них був американський актор і співак Френк Сінатра, якого Ріклз висміював прямо в обличчя під час одного зі своїх виступів. Зокрема, сатирик жартував про спів, любовне життя та ймовірні зв’язки з організованою злочинністю Сінатри. Ріклз часто називав Сінатру своїм найкращим другом і виступав разом із ним на багатьох шоу й заходах.
У 1959 році Дон почав регулярно виступати в Лас-Веґасі, постійно здобуваючи нових прихильників завдяки стендапам. Він був хедлайнером шоу на великих курортах і в казино Лас-Веґаса, ставши улюбленою фігурою у світовій столиці розваг. Навіть у віці за 80 років Дон продовжував виступати. Гумористичний стиль Ріклза демонструють його альбоми Hello Dummy! (1968) і Don Rickles Speaks! (1969). Ці альбоми доводять, що уродженець Квінза – комедійний геній.
Дон прославився і навичками імпровізації. Його здатність швидко мислити та реагувати за допомогою дотепних жартів дозволила легко взаємодіяти з аудиторією та створювати незабутні моменти. Комік виступав на інавгураціях республіканців Рональда Рейґана та Джорджа Буша-старшого, хоча сам був затятим демократом.
Цікаво, що після одного з виступів він подружився з «Божевільним Джо» – італо-американським мафіозі Джозефом Ґалло. У молодості після арешту йому діагностували шизофренію. Ґалло, якого Ріклз безжалісно лаяв під час свого виступу, запросив коміка до ресторану на Мангеттені відсвяткувати власний день народження. Ріклз відмовився, що вберегло йому життя. Тієї ночі в ресторані спалахнула перестрілка, внаслідок якої загинув Ґалло.
Нерідко Ріклз починав стендап-виступ із насмішок із глядачів, які сиділи на перших рядах біля сцени. Наприклад, одного разу комік поцілував руку жінки, після чого запитав:
«Що у вас було на вечерю? Риба?»
Якось він висміяв і молодого чоловіка:
«Подивіться, як цей хлопець витріщився. Це від того, що ви занадто часто зачиняєтеся у ванній».
Дон радісно наспівував пісню I’m a Nice Guy і висміював темношкірих і геїв, ірландців та італійців, приділяючи особливу увагу рідному народу – євреям. Дуже часто він використовував у виступах словосполучення «хокейна шайба», оскільки воно нагадувало йому лайку. А от ненормативну лексику Ріклз не використовував.
Кіно- й телекар’єра
Паралельно з гумористичними виступами Ріклз вибудовував кар’єру в кіно. Однією з перших ролей стала другорядна роль морського офіцера в драмі Run Silent, Run Deep. Фільм описує підводні бої під час Другої світової війни в Тихому океані та розглядає теми помсти, витривалості, мужності, вірності й честі.
У 1960 році Ріклз з’явився в драмі The Rat Race про джазового саксофоніста, який вирушає до Нью-Йорка в пошуку роботи. Там він знайомиться з моделлю Пеґґі, яку виселили з квартири і яка залишилася зовсім без грошей. Разом вони виборюють місце під сонцем у метушливому мегаполісі. Крім того, у 1960-х роках Ріклз знявся в кількох пляжних фільмах для підлітків, наприклад Bikini Beach.
Популярності актора посприяла його поява у відомому The Tonight Show. Згодом Ріклза почали запрошувати на інші токшоу та вар’єте, наприклад The Dean Martin Show. Починаючи із середини 1960-х років, Дон з’являвся як гість у численних телесеріалах.
У 1993 році Дон приєднався до акторського складу телеситкому Daddy Dearest. Розповідається про психолога Стівена Мітчелла, який живе на Мангеттені з маленьким сином та батьком. Останній – продавець вживаних автомобілів, який постійно ображає та принижує сина. Саме батька Мітчелла і зіграв Дон Ріклз.
Серед інших робіт коміка – пригодницько-комедійний кінофільм 1970 року «Герої Келлі», кримінальна гангстерська драма «Казино» (1995) тощо. У серії мультфільмів «Історія іграшок» Ріклз озвучив Пана Картоплину.
Особисте життя
У 1965 році Дон Ріклз одружився з на 10 років молодшою Барбарою Скляр, уродженкою Філадельфії. Вони по-справжньому доповнювали одне одного та були неймовірно віддані любові. У шоу-бізнесі їхній шлюб називали одним із найщасливіших, хоча й Ріклз часто кепкував із дружини у своїх виступах.
Пара познайомилася завдяки кіноагенту Ріклза, в якого Барбара працювала секретаркою. Як розповідав сам Дон, він закохався, коли Барбара не оцінила його почуття гумору. Подружжя стало батьками двох дітей: акторки Мінді та продюсера Ларрі, який помер від пневмонії у 41-річному віці. Як розповідав комік у своїх мемуарах, внуки вважали його найбільшим досягненням озвучування Пана Картоплини в «Історії іграшок».
Барбара допомогла створити документальний фільм про свого чоловіка – Mr. Warmth: The Don Rickles Project, який вийшов у 2007 році та отримав премію «Еммі». Стрічка розповідає про життя й кар’єру Ріклза, демонструючи його унікальний комедійний талант і беззаперечний вплив на світ комедії.
Пара прожила разом 52 роки аж до смерті Ріклза. Він помер у 2017-му від ниркової недостатності у віці 90 років. Барбара відійшла в інший світ через 4 роки від неходжкінських злоякісних лімфом – групи пухлин лімфатичної системи.
5 цікавих фактів
- У 2000 році Дон Ріклз отримав зірку на Голлівудській алеї слави. Це визнання зміцнило його статус легенди комедії.
- Ріклз – відомий благодійник. Він брав активну участь у підтримці численних організацій, наприклад дитячого центру Barbara Sinatra Children’s Center and the Lighthouse for the Blind чи Lighthouse for the Blind.
- Попри те, що Дон працював у Лас-Веґасі понад 50 років, він ніколи не грав у азартні ігри. А тому, гроші, зароблені у Веґасі, не залишалися в цьому місті.
- Найкращим другом коміка був Боб Ньюгарт – актор і співак. Вони часто відпочивали сім’ями, а ще разом з’явилися в різних шоу, наприклад Newhart.
- Ріклз був відданим сином, але під час виступів часто називав маму «єврейським Паттоном» (Джордж Сміт Паттон – американський генерал, командувач Третьою армією США під час Другої світової війни).